Перегляньте відео:
За бажанням створити презентацію "Бароко в різних видах мистецтва"
Прочитайте і підготуйте інформаційне повідомлення(2хв.) для інстаграм:
Огляд життєвого і творчого шляху Джона Донна
Джон Донн - англійський поет
і проповідник, настоятель лондонського собору Святого Павла, найбільший
представник літератури англійського бароко, автор ряду любовних віршів, елегій,
сонетів, епіграм, а також релігійних проповідей
Джон
Донн народився 21 січня 1572 року в Лондоні в сім’ї католика. Його батько, Джон
Донн, був старостою цеху лондонських торговців залізними товарами. Мати,
Елізабет Хейвуд, також походила з католицької сім'ї, була дочкою драматурга
Джона Хейвуд і внучатою племінницею Томаса Мора. Члени сім'ї через
приналежність до католицької церкви не раз піддавалися переслідуванням з боку
влади. Батько помер, коли синові було три роки. Донн виховувався в дусі
католицизму. Навчався в Оксфордському і Кембриджському університетах, але ні
там, ні там не отримав диплома: діяли обмеження, введені для католиків. Продовжив
навчання в школі баррістерів Лінкольнз Інн. Тут же вчився і брат Донна Генрі до
свого арешту в 1593 році за надання притулку католицькому священику Генрі
Харрінгтон.
Після закінчення навчання
Донн вів розсіяний спосіб життя, витративши більшу частину своєї спадщини. У
1596-1597 роках здійснив подорож на європейський континент, брав участь у
військових походах Уолтера Релі і графа Ессекса в Кадіс і на Азорські острови, кілька
років прожив в Італії та Іспанії, знайомлячись з законами і звичаями, і
вивчаючи мови цих країн.
Після повернення Донн
влаштувався на роботу секретарем у впливового придворного, зберігача
королівської печатки, сера Томаса Еджертона. Закохавшись в племінницю патрона,
Анну Мор, таємно одружився на ній. Коли Еджертон дізнався про це, він вигнав
Донна і добився його ув'язнення. Звільнившись з в'язниці, Донн разом з Анною
поселяється в маєтку її родичів Перфорд в графстві Суррей. Лише в 1609 році
батько Анни визнав його своїм зятем. Донн заробляв на життя адвокатурою і був
помічником єпископа Томаса Мортона. Займається богослов'ям, уважно вивчає
доктрини католицької і англіканської церков. В цей же час поет включається в
полеміку з католиками на боці протестантів, написавши памфлети, спрямовані
проти ордена єзуїтів. На полемічний дар Донна звертає увагу Яків I. Впевнений в
тому, що Донну судилося стати прекрасним проповідником, король всіляко відхиляв
прохання покровителів поета про надання йому світської посади.
У 1611 року Донн створює
«Анатомію світу», в 1612 році - «Розвиток душі». Двічі (в 1601 і 1614) Донн
стає депутатом парламенту. Він мав серйозні матеріальні труднощі. Причини
переходу Донна в англіканську віру невідомі, ймовірно це було наслідком
пережитої духовної кризи. Смерть дітей (дочки і сина) прискорила прийняття Донном
важливого для нього рішення. У січні 1615 висвячений у сан диякона, потім -
священика. Регулярно читав проповіді в Лінкольнз Інн, трьох церквах свого
приходу і в особливих випадках в будинках друзів. У серпні 1617 року Ганна
народила мертву дитину і померла через п'ять днів після пологів.
У 1618 році Донн отримує
ступінь доктора богослов'я Кембриджського університету. Супроводжував віконта
Донкастера, направленого з дипломатичною місією до Німеччини (1619). Повернувся
до Англії в 1620 році.
У листопаді 1621 року Донн стає настоятелем Собору Святого Павла в Лондоні.
Мав репутацію красномовного проповідника, який володіє даром переконання.
Збереглося 160 його проповідей.
Донн помер 31 березня 1631
року. Безпосередньо перед смертю велів створити власний портрет в савані.
Скульптурний варіант цього портрета встановлений над могилою Донна в Соборі
Святого Павла. Відповідно до своєї останньої волі, Донн зображений в смертному
савані, стоїть на невисокій вузькій урні, як би оберігаючи укладений в ній
прах. Під час Великої пожежі 1666 року всі пам'ятники в соборі св. Павла
загинули, від них залишилися лише понівечені почорнілі уламки. Тільки
один-єдиний пам'ятник був знайдений неушкодженим серед жахливих руїн – статуя
Джона Донна на тендітній урні. І сьогодні, через сторіччя, поет-священик стоїть
на своєму місці в усипальниці собору, продовжуючи оберігати вічний спокій душ.
Його твори не видавалися за
життя і поширювалися тільки в рукописах, сам Донн не хотів їх публікувати.
Перша книга вийшла лише в 1633 році. На честь Джона Донна названий кратер на
Меркурії. Серед перекладачів віршів
Джона Донна в 20 столітті – нобелівський лауреат Йосип Бродський.
Для лірики Донна характерні витонченість, ускладнений синтаксис,
образність, гра на контрастах, багатозначність. Його вірші адресовані
підготовленому читачеві, здатному вчинити певне інтелектуальне зусилля для їх розуміння.
Він не перший в поезії використав кончетто, але зробив його важливим прийомом
своєї лірики, – несподівана асоціація приходила на допомогу автору в вираженні
руху думки.
Першими творами Донна стали
сатиричні вірші на сучасне англійське суспільство. Сатира датується 1593 роком.
П'ять сатир мали ходіння в рукописних списках під найменуванням «Книга сатир
Донна». Донн відкинув традицію високого поетичного стилю, навмисно знижуючи
стиль, він зближує свої твори з сатирою Ренесансу. Віршовані твори створені в
новаторській для поезії того періоду формі драматичного монологу.
З точки зору вивчення
еволюції переконань Донна цікава сатира, присвячена питанням релігії. Ліричний
герой сатири не знаходить істини ні в одній із земних церков. На думку
біографів, вже в 90-і роки Донн сумнівався в положеннях католицької доктрини.
Любовні елегії Донна багато в
чому полемізують з творами сучасних йому поетів, які перебували в полоні
відпрацьованих шаблонів. За звичаєм того часу Донн багато писав на замовлення
для своїх друзів і покровителів. Такі дві поеми «Перша річниця» або «Анатомія
світу» і «Друга річниця», присвячені пам'яті Елізабет, дочки Роберта Друрі.
Твори «на випадок» стали серйозним міркуванням про розпад світу, зруйнованої
гармонії, втрати зв'язку між людиною і всесвіту, протиставленні земного і
небесного, втіленого в ідеалізованому образі померлої дівчини.
Однією з вершин творчості
Донна вважаються цикли сонетів La
Corona і «Побожні
роздуми» (інакше «Побожні сонети»). Італійська назва першого циклу вказує на
зв'язок з поширеним в епоху Ренесансу «вінком сонетів». Кожен з семи сонетів La Corona присвячений одній з
подій євангельської історії.
«Побожні сонети» – 19
сонетів, 16 з яких написані в 1609-1611 рр., Останні 3 – після 1617 г . Тема цього циклу -
усвідомлення людиною неминучості смерті, подолання страху смерті і набуття ним
безсмертя. Пристрасний драматизм поетичних творів Донна в більш пізні роки
поступився спокійній врівноваженості. В останні роки життя, поглинений
проповідницькою діяльністю, Донн майже залишає поезію.
Виразне читання сонетів Джона Донна.
Перегляд відео:
Перегляд відео:
Немає коментарів:
Дописати коментар