Тріпоче білими крильми
Господній ангел біля мене.
Він заглядає в мої сни,
Шепоче тихо - спи за мене.
Мій ангел вдень і уночі,
Він захищає мене сміло.
Його молитви до душі,
Вони лікують моє тіло.
У кожного з нас
є янгол – охоронець. Який він? Ми уявляємо його по-різному, але всіх янголів
об’єднує одне – вони мають крила. Чи завжди серед буденності життя ми вміємо
розгледіти свого янгола – охоронця, який захищає, попереджає, підказує і хоче
допомогти? Чи вміємо ми «чути» і «бачити»? Що треба робити, щоб янголи не
покидали нас, назавжди відлетівши туди, де їх будуть цінувати та оберігати?
На це питання
нам допоможе відповісти твір Г.Г.Маркеса «Стариган з крилами».
Ім`я Гарсіа Маркеса з
далекої Колумбії, одного з найбільших творців сучасної латиноамериканської
прози, лауреата Нобелівської премії, вже давно стало відомим читачам усіх
континентів. У чому ж причина популярності письменника? Відповідь на це питання
може бути одна: Гарсіа Маркес вміє говорити про те, що хвилює всіх, незалежно
від місця проживання, і вміє говорити так, що сказане обов’язково відгукнеться
у будь-якому куточку планети.
Щоб проникнути в творчий світ письменника,
потрібно заглянути в світ його дитинства, яке промайнуло в «банановій зоні», на
північному заході Колумбії, в маленькому містечку Аракатака. За кілька десятків
кілометрів від Аракатаки знаходилося селище Макондо, оточене глухими тропічними
лісами. Макондо мало погану репутацію, про нього говорили, що туди можна зайти,
але вийти неможливо, тому що живуть там чаклуни та дикуни. Маленький Габо
(маленький письменник) чув багато хвилюючих історій про Макондо, де по вулицях
ходили ті, кого поховали сто років тому, де діти народилися із свинячими
хвостами, тому що батьком їхнім був диявол. Усі ці жахи розповідала малюку його
бабуся – Транкеліна Маркес Мехіап Ігауран. Найстрашніші історії бабуся
розповідала цілком спокійно, нібито все це бачила своїми очима. Маркес завжди пам’ятав,
як шелестіли її крохмальні спідниці, коли вона вставала вночі, щоб поправити
москітну сітку над лежаком улюбленого онука.
Противагою бабусиному казковому світові
виступав реальний світ діда. Дід Ніколас Маркес був відставним полковником,
ветераном громадянської війни, любив заглядати в чарку та весело провести час. «Він
брав мене в цирк, у кіно і був своєрідною пуповиною, що зв’язувала мене з
історією, з реальністю»,- згадував письменник. Дід умів просто і переконливо
відповісти на будь-яке дитяче питання. Відтак і національний грунт, і
виховання орієнтували Гарсіа Маркеса на
міфологічне сприйняття реалій світу. Тож це і позначилося на його творчості.
Твори Габріеля Гарсіа Маркеса незвичайні,
вони поєднують в собі фантастику з реальністю, факт з вигадкою, романтичну мрію
з іронічним поглядом на світ. На перший погляд здається, що читаєш казку. Але
насправді це серйозні твори з серйозними проблемами, а поєднання реального й
фантастичного дає змогу розкрити глибинні проблеми людства, епохи.
2. Робота над жанром
твору
Новела
(з італійськ. – новина, з латинськ. – новітній) – епічний жанр, невеликий за
обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом,
напруженою та яскраво вимальованою дією. Героями новел є особистості, які
потрапили в незвичайні життєві обставини, автор зосереджує увагу на змалюванні
їхнього внутрішнього світу, переживань та настроїв. Сюжет новел простий,
надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної або психологічної
несподіванки.
Давайте переглянемо урок присвячений творчості письменника.
Читаємо новелу .
пропоную для кращого сприйнятття аудіокнигу:
Перевіряєм знання :Повідомте учням
Немає коментарів:
Дописати коментар